До 75-річчя системи профтехосвіти

 

  І ПІД ЗЕМЛЕЮ Є МІСЦЕ ДЛЯ РЕКОРДІВ

   Не будучи «зіркою» кіно чи сином депутата, Антон Якович СОЛОДУХА зміг прославити свій рід та увіковічити своє ім’я. Щоправда, про це бригадир прохідників шахти № 1 імені Артема рудоуправління імені Кірова з багаторічним стажем не думав, він просто чесно виконував свої обов’язки,  а ще «горів» на роботі. Передова бригада на чолі з А. Солодухою, яка постійно перевиконувала плани і яка славилася новаторством у гірничій справі, тоді «гриміла» на весь Кривбас!  

   За словами Олександри  БІЛЬЧИК, бібліотекаря, заступника голови профкому ПО ПМГУ Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею (колишнього 37-го училища), їхній  навчальний заклад пишається таким випускником. І хоча вже 8 років, як Антона Яковича немає серед нас, про нього та про рекорди його бригади продовжують переповідати майбутнім шахтарям.

  «Не секрет, що ідеалами нового покоління, є зовсім інші особистості. Як учні сприймають інформацію про Героя Соціалістичної Праці А.Солодуху? На чому акцентуєте увагу?» – запитую співбесідницю.

 «На прикладі Антона Яковича розказуємо дітям, як треба достойно нести звання гірника, як можна своїм трудом досягти визнання та повагу земляків. Звичайний хлопчик із села, із Вінницької області, завдяки відданості професії (до того ж, однієї з найважчих!), став на Криворіжжі легендою.

   Сам же А.Солодуха завжди згадував  першу зустріч зі знаменитим криворіжцем Олексієм Семиволосом (який свого часу змагався з легендарним Олексієм Стахановим). Так от Семиволос наставляв молодих так: «Шахта – справа серйозна. Тут кожен проходить сувору перевірку. Потрібен сильний характер, витримка і найважливіше – не загубити свого обличчя». Ці поради Антон Якович пам’ятав усе життя. Хіба вони не актуальні нині?», – говорить Олександра Федорівна.

  Із біографії А.Я.Солодухи

Після закінчення семи класів Антон за направленням райкому комсомолу приїхав до Кривого Рогу. Тоді набирали добровольців для роботи на шахтах. У 1954 році, після закінчення гірничо-промислової школи №5 рудоуправління імені Кірова (на її базі  відкрили 37-е училище), 18-річний хлопець був направлений на 8-му дільницю  шахти імені Кірова. Працював машиністом навантажувальної машини. Згодом продовжив навчання в учбово-курсовому комбінаті рудника імені Кірова. Через півроку отримав посвідчення підривника, ще через півроку – бурильника , а потім – кріпильника. Романтичним моментом його біографії є той факт, що права на керування шахтним електровозом отримував в один день зі своєю дружиною Галиною. Потребуючи додаткових знань, молодий фахівець продовжив навчання в гірничому технікумі.

У 1963 році Антон Якович став бригадиром прохідників на 8-й дільниці шахти №1 імені Артема. За видатні успіхи у виконанні завдань у 1971 році був нагороджений орденом Леніна.

У 1973 році А. Солодуха очолив комплексну бригаду прохідників-швидкісників, якій доручили достроково відкрити шлях до руди на новому горизонті. Бригада виправдала довіру: за один місяць  на новому горизонті 700-й метр пройшли одним забоєм з кріпленням 312 погонних метрів гірничих виробок перерізом 11 кв. м. Змінна виробка кожного з 25 членів бригади за час швидкісної проходки в 6 разів перевищила середні показники по галузі.

І в наступні роки бригада на чолі з Антоном Яковичем встановлювала нові рекорди в гірничо-добувній галузі. За впровадження бригадного підряду на прохідницьких роботах у 1981 році А.Солодусі присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці із врученням другого ордена Леніна і золотої медалі «Серп и Молот».    

По стопах батька пішли і його сини – Микола і Володимир. Антон Якович обох «випробовував» на міцність у шахті, працювали в одній бригаді.

  До нашої розмови долучається майстер виробничого навчання  КПГМЛ Сергій ЧИРВА, представник знаної у Кривбасі гірницької династії. «25 років я працював на шахтах імені Кірова, «Артем-2», «Ювілейна». Звісно, прізвище Солодуха мені відоме. Дуже близько з Антоном Яковичем знайомий не був, але перетиналися з ним: разом спускалися в шахту по одному стволу, бачилися на різних урочистостях, святах. Усі знали, що очолювана ним бригада – одна з кращих на руднику імені Кірова, та й, у Радянському Союзі. А.Солодуха не боявся експериментів. Його бригада першою в Кривбасі стала працювати по підряду. Побачивши результати (покращення матеріально-технічного забезпечення бригади,  підвищення на 30 % продуктивності праці, збільшення заробітків), інші теж стали виявляти до нової на той час організації праці інтерес.  Знаю, що на шахту (у рамках обміну досвідом) у 1978 році навіть приїжджали шахтарі з Мансфельда (Німецька Демократична Республіка), потім за кордоном побували вже криворіжці.

   Складові успіху його бригади? Не останню роль відігравала повна взаємозамінність  шахтарів на дільниці, вони були універсалами. Поважали Антона Яковича за те, що любив дисципліну і був дуже вимогливим як до себе, так і інших. Чув, що декого навіть перевиховував. Його організаторські здібності і нешаблонне мислення цементували колектив та надихали на нові рекорди».

   На запитання «Чи не було заздрощів у колег по відношенню до передової бригади і особисто Солодухи?» Сергій Миколайович відповів: «Коли Антону Яковичу присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці, ми всі пораділи за нього. Відзнака такого рівня простого шахтаря всім нам давала стимул працювати ще краще. Хоча, зазначу, усі доведені до шахтарів плани в радянські часи виконувались і перевиконувались  – ми не могли собі дозволити щось не зробити в строк. У кожного була дуже високою особиста відповідальність! Отже, завдяки таким особистостям і колективам, нам було на кого рівнятись!»

  «Якою людиною був Антон Якович у побуті?»– цікавлюсь.

  «Дуже простим і скромним, любив справедливість. Завжди з людьми розмовляв спокійно, з повагою, ніколи не підвищував голос. Не зазнавався, хоча  мав високий соціальний статус: тричі обирався в районну Раду народних депутатів, брав участь у роботі ХХVІ з’їзду Компартії України. Ні слави, ні багатства не прагнув. Жив по совісті. Мешкав у звичайній 3-кімнатній квартирі. З його сином Миколою ми разом училися в гірничому інституті. Так от сину тоді Антон Якович купив старенького Москвича, хоча міг би і новеньку Волгу», –  сказав  Сергій Чирва.  

«Антон Якович у нашому навчальному закладі був частим гостем. Запам’яталось, як у 1989 році я запрошувала А.Солодуху на виховну годину «Горде ім’я – робітничий». Тоді він спілкувався з гірничою групою. Тримався просто, невимушено. Пояснював тонкощі

роботи шахтарів, учив молодь бути патріотами, говорив, що авторитет можна завоювати тільки працею», – пригадує викладач німецької мови ліцею Людмила СОКУР.   

  «Нам приємно, що А.Солодуха  – наш випускник, який залишив вагомий слід в історії підземного Кривбасу. У музеї ліцею зберігається присвячена Герою Соціалістичної Праці експозиція, де є місце – фотографіям, а також виданій у 1986 році книзі «Шаги бригадного подряда» під його авторством.  Ми підтримуємо дружні стосунки з його сім’єю, – говорить Олександра Більчик. – Правду кажуть: героями не народжуються…».

Оксана ШАХМОТЬ.

Фото надано Олександрою БІЛЬЧИК